Пані Ірино, розкажіть, будь ласка, як проходять заняття?
Кожен урок ми починаємо з дружнього кола – беремось за руки та промовляємо:
„Разом ми одна сім’я,
Друзі ми – і ти, і я.
Посміхнись тому, хто зліва,
Посміхнись тому, хто справа.
Ми – одна сім’я!“
Для мене надзвичайно важливо, щоб дітки відчували себе частинкою нашої великої української родини: в колі відбувається емоційне налаштування, формується відчуття емпатії та прийняття кожного, хто сьогодні з нами.
Діти ще досить маленькі і хочуть погратися, щось розповісти, поділитися своїми враженнями та емоціями. Тому кожне заняття проходить з елементами імпровізації та творчості, часто доводиться щось змінювати, враховуючи настрій дітей.
Наші зустрічі завжди мультифункціональні. Спочатку ми готуємо мозок до серйозної навчальної діяльності через кінезіологічні вправи, які подобаються дітям і розвивають концентрацію, покращують взаємодію правої та лівої півкуль мозку. Потім ми повторюємо правила: правило піднятої руки, один говорить – інші слухають. Та працюємо над їх дотриманням.
Звичайно ж, вивчаємо звуки та букви, вчимось читати, розвиваємо зв’язне мовлення, працюємо над навичками лічби, через віршики та образи запам’ятовуємо цифри та склад чисел в межах десяти.
Звісно, розвиваємо моторику – малюємо та пишемо, граємо в різні навчальні ігри „Впіймай звук“, „Цифра загубилась“ тощо.
Чому українським дітям важливо проходити підготовку до школи?
Насамперед тому, що деякі родини планують повернутися до України. Дехто вже з вересня буде відвідувати українську школу. Перебуваючи у Відні, діти значно менше чують рідну мову, не мають можливості відвідувати український садочок, в якому така робота завжди проводилась і було створене необхідне середовище для майбутніх першокласників.
Також це важливо для українських дітей, які залишаються у Відні . Адже діти вчаться читати, писати, спілкуватись рідною мовою, знаходять собі друзів, з якими часто продовжують спілкування українською мовою поза „Домівкою“.
З якими проблемами стикаються діти, яким потрібно йти у перший клас?
Діти здебільшого хочуть проявляти себе, відповідати та бути активними. Якщо вони знають відповідь, то починають вигукувати, кричати, а це порушує шкільні правила. Тому ми навчаємось, перш за все, слухати, бути уважними та терплячими, говорити по черзі, піднімати руку, ділитись, дякувати, ставитись з повагою один до одного. Це навички соціальної взаємодії, які знадобляться в будь якому суспільстві.